Козацький напад на Північну Анатолію () — великомасштабний морський похід запорозьких козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного проти найбільших османських міст і фортець на узбережжі Північної Анатолії, що відбувся восени 1616 року.

Передумови

У 1615 році запорозькі козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним здійснили сміливий напад на Стамбул. Цей рейд виявився настільки успішним, що османський султан Ахмед I міг спостерігати дим від палаючих передмість безпосередньо з вікон свого палацу. Натхненні цим успіхом, у 1616 році козаки розпочали ще масштабніші морські операції.

22 липня 1616 року козаки під проводом Сагайдачного здобули неприступну фортецю Кафу — головний центр работоргівлі в Чорноморському басейні. Звільнивши тисячі бранців та здобувши багату здобич, Сагайдачний восени 1616 року вирішив спрямувати свій флот до берегів Північної Анатолії, аби завдати удару по містах Трапезунд та Сіноп, а також знову атакувати передмістя османської столиці — Стамбула. Загалом під командуванням Сагайдачного в рейді на Анатолію брало участь близько 2 000 козаків.

Перебіг подій

Незважаючи на те, що король Речі Посполитої Сигізмунд III Ваза та султан Ахмед I уклали мирну угоду, запорозькі козаки, які підпорядковувалися королю, відмовилися дотримуватися її умов. Запорожці вирушили через Чорне море до Анатолійського узбережжя, обравши першою ціллю Трапезунд.

Перед тим як перетнути море, у гирлі Дніпра козаки вступили в бій із османською ескадрою, у якому здобули повну перемогу та захопили 15 турецьких галер. Розвиваючи успіх походу, біля Мінери Сагайдачний спалив ще 26 османських галер. Після цього запорожці висадилися на північному березі Анатолії, де зненацька захопили, розграбували та спалили Трапезунд.

Коли інформація про напад козаків дійшла до Стамбула, султан наказав ескадрі під командуванням Чикала-паші перехопити козацьку флотилію. Османський командувач наздогнав запорожців поблизу Сінопа та спробував заблокувати їм вихід, однак у подальшій морській битві козаки завдали туркам нищівного розгрому. У цьому бою Чикала-паша втратив 3 великих кораблі та кілька дрібніших суден. Зламавши опір ворога, козаки рушили прямо до Стамбула та спустошили кілька прибережних районів уздовж протоки Босфор.

Здійснивши успішний рейд, флотилія Сагайдачного вирушила назад на Січ. Утім, османський султан направив інший флот на чолі з Ібрагімом-пашою до Очакова, щоб заблокувати запорожцям шлях до Дніпровського лиману. Сагайдачний, дізнавшись про це, наказав змінити маршрут: козаки пройшли через Азовське море і, пересівши на дрібніші човни, піднялися річками та повернулися на Січ суходолом. Тим часом Ібрагім-паша прорвався Дніпром до самої Запорозької Січі, де перебував лише незначний козацький гарнізон, який вчасно залишив укріплення. Поблизу Січі османська ескадра зіткнулася з головними силами козаків, що поверталися з походу. У битві запорожці вщент розгромили турецький флот, а сам османський командувач Ібрагім-паша загинув у бою.

Наслідки

За турецькими архівними хроніками, під час штурму та спустошення Стамбула козаки вбили від 5 000 до 6 000 турок, захопили величезну кількість бранців і спалили майже половину міста.

Козацькі морські кампанії 1614—1617 років набули безпрецедентного розмаху та практично підірвали морське панування Османської імперії на Чорному морі. Ці рейди вкрай загострили відносини між Портою та Річчю Посполитою, довівши обидві держави до межі повномасштабної війни. Прямого збройного зіткнення між державами вдалося тимчасово уникнути лише завдяки обіцянкам польського короля суворо обмежити козацькі походи. Однак ці обмеження мали лише тимчасовий характер і були скасовані вже в 1618 році, коли королівський уряд потребував військової допомоги козаків під час кампанії проти Московського царства.

Примітки

Джерела