Імперське перенапруження, також відоме як імперське перенавантаження, описує ситуацію, коли імперія розширюється понад свої військово-економічні можливості та через це зазвичай зазнає краху. Цю ідею популяризував історик Єльського університету Пол Кеннеді у своїй книзі 1987 року «Піднесення та занепад великих держав». У своїй книзі 1976 року «Піднесення та занепад британського морського панування» Кеннеді цитував Безіла Ліддела Гарта, який використовував вираз «стратегічне перенапруження» стосовно Британської імперії. Цю ідею розвинув Джек Снайдер у своїй книзі 1991 року «Міфи імперії».

Опис За словами Джека Снайдера, імперське перенапруження виникає тоді, коли політиками керують уявлення про те, що найкращим способом забезпечення безпеки є імперська експансія. Снайдер називає ці уявлення «міфами імперії», оскільки вони зазвичай призводять до протилежних наслідків.

Погляди Пола Кеннеді піддавалися критиці з багатьох боків, зокрема з боку постмодерністського історіографа Гайдена Вайта , економічного історика Ніла Фергюсона та марксистських авторів, таких як Перрі Андерсон.

Історичні приклади Можна стверджувати, що це стосувалося Римської імперії, яка була сильною та дієвою у I та на початку II століття нашої ери, попри деякі невдачі (Германія у 9 столітті н. е.; Шотландія у 80-х роках н. е.), але згодом втратила території (наприклад, Дакію та Месопотамію) і не змогла стримати саксів, гунів та інших «варварів» у IV та V століттях та занепала.

Це стосувалося й Наполеонівської імперії, яка в перше десятиліття після того, як Наполеон став імператором Франції, швидко розширювала свої території шляхом завоювань, але зазнала військового перенапруження, коли у 1812 році спробувала завоювати Російську імперію.

Так само усі три головні держави Осі перенапружили свої сили під час Другої світової війни: нацистська Німеччина, яка з 1939 року вела війну в Західній та Східній Європі, була оточена, зазнала вторгнення і згодом поразки в 1945 році; Імперська Японія вела тотальну війну в Китаї та Тихому океані та програла її; а фашистська Італія, одночасно відкривши в 1940 році фронти в Африці, на Балканах та в Середземномор'ї, зазнала поразок і була переможена в 1943 році.

Росія та війна проти України Війну Росії проти України багато аналітиків розглядають як сучасний приклад імперського перенапруження: військові витрати РФ у 2024 році сягнули близько 16,3 трильйона рублів (понад 147,5 млрд доларів), тобто понад 8 % ВВП та 41 % загального бюджету, тоді як Національний фонд добробуту скоротився приблизно з 150 до 47 млрд доларів. У 2025 році фактичні військові витрати перевищили заплановані показники бюджету майже на 20 %, досягнувши 15,9 трильйона рублів (7,3 % ВВП), а тижневі витрати на війну оцінювалися у 213 мільярдів рублів. Мюнхенська конференція з безпеки у своєму звіті за 2025 рік прямо вказала, що зростання витрат на війну проти України обмежує здатність Росії проєктувати силу за межами України, назвавши це ознакою «дедалі більшого імперського перенапруження». Аналітики Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) описали ситуацію як «класичний випадок імперського перенапруження за Полом Кеннеді», зазначивши, що Кремль був змушений жертвувати периферійними позиціями заради утримання наступу на Україну, фактично обравши «Україну замість імперії». Голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна публічно визнала у червні 2025 року, що країна вичерпала значну частину «вільних ресурсів» — робочої сили, виробничих потужностей та резервів Фонду добробуту — з початку повномасштабної війни.

Див. також

Суспільний колапс

Посилання