Кору́пція в місце́вому самоврядуванні — це зловживання посадою органу місцевого самоврядування та ресурсами з боку осіб, наділених владою на місцевому рівні, задля особистої вигоди або в інтересах окремих груп. Вона охоплює зловживання довіреною владою, хабарництво, розкрадання, шахрайство, непотизм (кумівство), відмивання грошей та інші форми незаконної діяльності, що підривають доброчесність і ефективність місцевого управління.

Типи Існує кілька типів політичної корупції, що трапляються в місцевому самоврядуванні. Деякі з них більш поширені, ніж інші, а деякі більш притаманні місцевому рівню влади, ніж вищим ешелонам. Місцеве самоврядування може бути більш вразливим до корупції, оскільки взаємодія між приватними особами та чиновниками відбувається на вищому рівні близькості та з більшою частотою на децентралізованих рівнях. У системах місцевого самоврядування зустрічаються форми корупції, пов'язані з грошима, такі як хабарництво, вимагання, розкрадання та політичне хабарництво (graft). Іншими формами політичної корупції є системи непотизму та патронажу.

Хабарництво — це пропонування чогось (найчастіше грошей, але це можуть бути також товари чи послуги) задля отримання несправедливої переваги. Типовими цілями можуть бути вплив на думку, дії чи рішення особи, зменшення суми стягуваних зборів, прискорення надання державних грантів або зміна результатів юридичних процедур. Вимагання — це погроза завдати або фактичне завдання шкоди особі, її репутації чи майну з метою несправедливого отримання від неї грошей, дій, послуг чи інших благ. Шантаж є формою вимагання. Розкрадання (привласнення) — це незаконне вилучення або привласнення грошей чи майна, які були довірені особі, але фактично належать іншому. У політичному контексті це називається зловживанням або хабарництвом (graft), коли посадовець незаконно використовує державні кошти в особистих цілях. Це може включати крадіжку коштів, фальсифікацію записів або нецільове використання фінансів. Непотизм (кумівство) — це практика або схильність надавати перевагу родичам (чи певній групі) під час підвищення на посаді, працевлаштування, підвищення зарплати та надання інших пільг. Часто це базується на концепції фамілізму, яка передбачає, що людина повинна завжди поважати сім'ю і віддавати їй перевагу в усіх ситуаціях, зокрема в політиці та бізнесі. Це призводить до того, що деякі політичні діячі надають привілеї та керівні посади родичам виключно на основі родинних зв'язків, незалежно від їхніх реальних здібностей. Системи патронажу полягають у наданні місцевим посадовцем або кандидатом на політичну посаду послуг, контрактів чи призначень на посади в обмін на політичну підтримку. Часто патронаж використовується для отримання підтримки та голосів на виборах або під час ухвалення законів. Патронажні системи ігнорують формальні правила місцевого самоврядування і використовують особисті зв'язки замість офіційних каналів для отримання переваги.

Приклади Згідно з Індексом сприйняття корупції (CPI) за 2025 рік, Сомалі та Південний Судан вважаються найкорумпованішими країнами світу з показником лише 9 зі 100 балів. Для порівняння, США отримали 64 бали, Велика Британія — 70, Франція — 66, а Данія здобула 89 балів, посівши перше місце. Цей дуже низький бал у Сомалі та Південному Судані пов'язаний із низкою факторів, таких як слабкі інституції, нестабільність і тривалі конфлікти. Загалом, країни внизу рейтингу зазвичай мають нестабільний уряд і обмежені громадянські свободи. Через це людям стає важко отримувати базові послуги, такі як освіта, інфраструктура та охорона здоров'я, оскільки гроші, призначені для цих цілей, розкрадаються або неефективно управляються урядовцями.

Одним із найвідоміших політичних скандалів ХХ століття є Вотергейтський скандал у Сполучених Штатах Америки. Посадовці, які працювали на президента-республіканця Річарда Ніксона, вдерлися до офісу Демократичної партії, використовуючи урядові ресурси для шпигунства та саботажу політичних опонентів. Щоб утриматися при владі, вони намагалися приховати правду і зам'яти свої злочини. Це яскравий випадок корупції, оскільки можновладці порушили правила та зловживали своєю владою і повноваженнями задля переваги політичної партії.

Демографічні фактори

Соціально-економічні характеристики та чисельність населення муніципалітету (громади) можуть бути факторами, що спонукають місцевих посадовців до корупційних дій. Патерни політичної корупції можна простежити в місцях зі схожим демографічним складом. Демографічні чинники, які, як відомо, призводять до корупції в системі місцевого самоврядування або підвищують її ймовірність, включають розмір муніципалітету, місцеві економічні умови, рівень освіти, політичну культуру, вік, стать, сімейний стан і релігію. Деякі фактори взаємопов'язані або можуть призвести до виникнення інших факторів, що спричиняють ще більшу корупцію.

Розмір Менші муніципалітети (громади) можуть бути більш схильними до корупції в органах місцевого самоврядування. Ці містечка та села висувають (або самовисувають) жителів чи чиновників для представництва та управління місцевою владою, іноді без дотримання прозорості. У невеликій громаді особисті погляди та стосунки відіграють більшу роль у політиці.

Через це можуть бути поширеними такі проблеми, як непотизм або вимагання. Крім того, деякі органи місцевого самоврядування стикаються з іншим недоліком: браком досвіду та професіоналізму у своїх представників. Залучити кваліфікованих і перспективних політиків до маленьких містечок буває складно.

Інша серйозна проблема малих муніципалітетів полягає у підзвітності — деякі з них мають неадекватні або недостатні структури для контролю та судового переслідування корумпованих місцевих посадовців, що створює складну ситуацію для постраждалих. Оскільки тисячі маленьких містечок у США оперують значними обсягами державних коштів, невелика кількість працівників та обмежені бюджети полегшують виникнення корупції, адже у них немає ресурсів для ретельного нагляду за всіма процесами.

Освіта Низький рівень освіти, що часто є наслідком бідності, розглядається як фактор, який заохочує корупційні практики в уряді. Менш освічені люди гірше поінформовані про те, як працює влада і які права вони мають. Це полегшує корумпованим посадовцям приховування своєї діяльності від малоосвіченої громадськості, оскільки такі громадяни з меншою ймовірністю усвідомлюють наявність корупції в місцевих органах влади або знають, як її зупинити. Без певної політичної обізнаності громадяни не знатимуть, яких кандидатів обирати (чесних чи нечесних) і як запобігти корупції у своєму місцевому самоврядуванні. Це часто призводить до того, що муніципалітетами постійно керують один або кілька корумпованих місцевих чиновників, які використовують патронаж або кумівство, щоб залишатися на посаді або зберігати вплив в уряді протягом тривалого часу. Якщо місцеві політичні лідери менш освічені, вони з меншою ймовірністю знаходитимуть законні шляхи для того, щоб зробити муніципалітет добре структурованим, продуктивним та успішним.

Політична культура муніципалітету Багато органів місцевого самоврядування мають усталену політичну культуру з певними очікуваннями щодо того, яка поведінка є прийнятною в місцевій політиці. У муніципалітетах із нерозвиненою політичною культурою підзвітність і легітимність, як правило, низькі, а принципи етики в управлінні не є добре вкоріненими. Це дозволяє корупції зберігатися, оскільки громадяни можуть її не розпізнавати, а місцеві чиновники не бояться використовувати це на свою користь. Дослідження показують, що коли корупційна поведінка стає соціально нормованою в межах громади, громадяни можуть приймати її як належне, бо це єдине, з чим вони стикалися. Тривалі періоди політичної нестабільності також призводять до корупції, оскільки люди не впевнені в тому, як має працювати уряд, і тому не знають, які практики є корупційними та як їх зупинити.

Детермінанти на індивідуальному рівні Існує кілька індивідуальних характеристик, які також можуть впливати на сприйняття корупційної поведінки людиною, зокрема вік, стать, сімейний стан та релігія.

Вік - Дослідження свідчать, що молодші люди загалом більш схильні виправдовувати корупційні практики, тоді як старші люди, як правило, менш толерантні до неї. З віком люди отримують більше життєвого досвіду та глибше розуміння певних практик, що робить їх менш готовими виправдовувати корупцію.

Стать - Загалом чоловіки частіше, ніж жінки, вважають корупцію прийнятною та вдаються до корупційної поведінки. Дослідження показують, що жінки з меншою ймовірністю пропонують або беруть хабарі й зазвичай терплять корупцію менше, ніж чоловіки. Вони цінують справедливість і мають сильніші етичні переконання, що ще більше знижує їхню толерантність до корупції.

Сімейний стан - Дані вказують на те, що перебування у шлюбі може робити людей менш схильними толерувати корупційну поведінку. Неодружені люди, зокрема одинаки, розлучені чи вдівці, навпаки, зазвичай більш поблажливо ставляться до корупційних практик. Теорія життєвого шляху (life-course theory) пояснює цю різницю тим, що шлюб робить людей більш відповідальними і може спонукати їх діяти більш обережно та чесно.

Релігія - Релігія може впливати на те, як люди ставляться до корупції, двома шляхами: через тип релігії, яку вони сповідують, і те, наскільки активно вони її практикують. Представники ієрархічних релігій, таких як католицизм, православ'я або іслам, можуть бути більш схильними виправдовувати корупцію, тоді як представники більш егалітарних релігій, як-от протестантизм, як правило, менш сприйнятливі до неї. Крім того, люди, які моляться частіше, рідше приймають корупцію, але як не дивно, ті, хто рідше відвідує богослужіння, іноді можуть бути більш толерантними до неї.

Наслідки корупції

Політичні У політичному плані корупція зазвичай послаблює уряди. Країни з високим рівнем корупції часто мають слабші вибори, меншу підзвітність і нижчу участь громадян, тоді як сильні демократії зазвичай мають нижчий рівень корупції. Коли лідери зловживають своїми повноваженнями заради особистої вигоди, це може зробити вибори несправедливими і знизити довіру громадян до влади. Як наслідок, люди втрачають бажання брати участь у політичному житті, оскільки можуть відчувати, що голосування чи навіть протести нічого не змінять. Коли люди дізнаються, що політики корумповані, вони рідше голосують, навіть якщо ці політики забезпечують певні суспільні блага. Високий рівень корупції також може допомогти популістським або недемократичним лідерам здобути владу, що ще більше послаблює демократичні інститути та верховенство права. У країнах із високим рівнем корупції влада часто не дотримується законів і не захищає права громадян. Це може призвести до політичної нестабільності, конфліктів, ослаблення інституцій та ускладнення належного функціонування урядів.

Економічні В економічному плані корупція завдає величезної шкоди економіці країни через марнотратство грошей і ресурсів. Коли лідери беруть хабарі або нецільово використовують державні кошти, менше фінансування йде на послуги суспільного добробуту, такі як школи, лікарні та дороги. Корупція зменшує податкові надходження і призводить до того, що уряд витрачає гроші на проєкти, які приносять вигоду чиновникам, а не громадськості, погіршуючи інфраструктуру та послуги і, можливо, уповільнюючи розвиток у цих сферах. Корупція також ускладнює зростання бізнесу, оскільки підприємствам часто доводиться платити додаткові хабарі за запуск чи ведення компанії, адже державні норми дають чиновникам владу схвалювати або блокувати такі речі, як ліцензії чи контракти. Маючи таку владу, чиновники можуть вимагати хабарі в обмін на дозвіл бізнесу працювати нормально. Загалом корупція призводить до слабкої економіки, що уповільнює зростання, утримує людей у злиднях і зменшує доступ до охорони здоров'я та робочих місць.

Соціальні