Фаталуку (дагода, дагада) — папуаський народ на сході Східного Тимору.
Фаталуку — це самоназва народу, її виводять від слів fata = «прямий, чіткий, правильний» та luku = «говорити», тобто буквально вона означає «правильна мова». Дагода (варіант: дагада) — це екзонім, який дали фаталуку їхні сусіди, він є застарілим терміном, який використовувався в старій літературі.
За мовою фаталуку належать до числа папуаських народів, але їхня культура свідчить про довгу історію контактів з народами, що говорять австронезійськими мовами; їх навіть називають «австронезійцями в лінгвістичному маскуванні». Фаталуку демонструють дуже позитивне ставлення до рідної мови та культури.
Поділяються на субетнічні групи: лореге, тутуала, фоелору, лаутену; асимілюють ловаеа (ловая).
Розселення і чисельність
Більшість фаталуку живе в районі Лаутен, що на крайньому сході Східного Тимору, іноді його називають Пунта-Лешті (). Частина людей переселилася до Ділі, столиці країни, або поїхала за кордон на заробітки.
Фаталуку утворюють основну етнолінгвістичну спільноту району Лаутен. Вони населяють підрайони Лаутен, Лоспалос, Тутуала, лише в південно-західному кутку району переважають макасаї (підрайон Луру) та макалеру (підрайон Іліомар).
Тиморське море, що на півдні, фаталуку називають тагікалу («чоловіче море»), а протоку Ветар (на півночі) — тагітупуру («жіноче море»).
Місцевий клімат — тропічний, район перебуває під дією мусонів. Вологий сезон припадає на грудень-квітень, а сухий — на травень-листопад, але тривалість цих сезонів та кількість опадів можуть варіювати. На півночі типовим є тривалий сухий сезон лише з трьома або й менше вологими місяцями. Натомість, південне узбережжя переживає дев'ять або більше вологих місяців й отримує понад 200 см опадів на рік. У період з липня по листопад (фаталуку називають його мокурагуну) переважають південні вітри. Приблизно в листопаді напрямок вітрів змінюється на північний, починається період аянгісуну, пов'язаний з посівними роботами. Цей період триває до квітня, коли починається сезон темуру.
Лаутен є одним із найменш заселених районів Східного Тимору (щільність населення станом на 2004 рік становила 33,8 жителя на квадратний кілометр)Sandra Pannell. Struggling Geographies: Rethinking livelihood and locality in Timor-Leste In: Andrew McWilliam, Elizabeth G. Traube (eds.). Land and Life in Timor-Leste. Ethnographic Essays. ANU Press, Dec 2011 pp. 217-239. Місто Лоспалос, що є адміністративним центром району Лаутен, розташоване приблизно за 220 км від Ділі. Подорож між цими містами автобусом, вантажівкою або мотоциклом може тривати від шести до десяти годин, все залежить від стану доріг, який у сезон дощів значно погіршується.
За даними перепису населення 2015 року на території Східного Тимору мову фаталуку визнали рідною 41 500 осіб (33 033 особи у селах і 8467 осіб в містах), це 3,52 % населення країни. Більшість жила в районі Лаутен — 39 685 осіб (60,92 % населення району), ще 1631 особа була зафіксована в районі ДіліGeneral Directorate of Statistics Timor-Leste (2015): Table 12. Population by mother tongue, age, urban/rural location and municipality.
Мова Мова фаталуку належить до папуаських або не-астронезійських мов, а саме тиморо-алоро-пантарської групи трансновогвінейської сім'ї. Найближче до фаталуку стоїть мова ойрата, якою розмовляють на сусідньому острові Кісар. Також вона тісно пов'язана з мовами макасае та макалеру, поширеними в Східному Тиморі. Ці чотири мови разом утворюють східнотиморську підгрупуTyler M. Heston. Fataluku (Timor-Leste, Island Southeast Asia) — Language Contexts. Language Documentation and Description, Volume 23, Issue 1 (2023).
Існує значна діалектна варіативність. Виділяють щонайменше 5 діалектних регіонів фаталуку: центральний, північний, південний, східний, північно-західний. Іноді також виділяють окремий західний діалектний регіон, а північний та північно-західний регіони часто об'єднують.
Тривалий контакт з австронезійськими мовами значною мірою сформував лексикон і граматику мови фаталуку. Хоча основний словниковий запас фаталуку переважно не є австронезійським, можна простежити численні шари австронезійських запозичень, найочевиднішими з яких є запозичення з тетумської та індонезійської мов. Багато з них стосуються іноземних понять або нещодавно впроваджених технологій, але є й шар, що включає кілька сполучників та кілька дієслів, які стосуються модальності. Австронезійське походження мають терміни, що стосуються кількох основних культурних концепцій та інституцій фаталуку. Мова фаталуку також має спільні риси з австронезійськими мовами в організації термінології спорідненості, хоча більшість термінів не мають австронезійського походження.
Фаталуку має дві системи числення, обидві з яких свідчать про контакт з австронезійською. Існує давніша система, переважно папуаська, але вони включає деякі дуже давні запозичення з австронезійської мови. Крім того, мова фаталуку запозичила цілу серію чисел з індонезійської мови, використовуючи її поряд зі старішою системою. Старіша система зазвичай застосовується для чисел у граматично інтегрованих контекстах, тоді як індонезійська система використовується для чисел окремо, таких як ціни, номери телефонів, дати тощо.
Контакт з австронезійськими мовами також сформував мову фаталуку структурно. Як і інші папуаські мови Тимору, вона демонструє кілька ознак, які зазвичай асоціюються з австронезійськими мовами, зокрема розмежування інклюзивності та ексклюзивності в займенниках першої особи множини, фонологічний контраст між звуками /l/ та /r/, а також ізолюючий морфологічний тип з незначною пов'язаною з цим флексією.
Дієслово в мові фаталуку стоїть на кінці речення.
Мова фаталуку перебуває в активному використанні, люди демонструють дуже позитивне ставлення до рідної мови та культури.
Існує писемність на основі латинської абетки, записані уривки Біблії. Існує офіційна орфографія фаталуку, заснована на тетум-ділі, але експерти не одностайно приймають її. Більшість носіїв мови фаталуку використовує орфографію, приблизно засновану на індонезійській, але існують значні групові варіації, особливо в неформальному контексті.
Мова фаталуку ще донедавна залишалася значною мірою недокументованою. Перші її детальні дослідження датуються 1970-ми роками. Уряд Індонезії не заохочував дослідження мов та культур Східного Тимору, і ґрунтовні дослідження мови фаталуку були продовжені вже після відновлення незалежності Східного Тимору 2002 року. Вийшли публікації, присвячені лексиці, морфології, граматиці, фонетиці, просодії мови фаталуку, зібрана колекція традиційної поезії вайгого. 2011 року Міністерство освіти Східного Тимору започаткувало нову програму багатомовної освіти на основі рідної мови. Пілотний проєкт охоплював і громаду фаталуку.
Східний Тимор лінгвістично різноманітний та має високий рівень багатомовності. Нерідко можна зустріти носіїв мови фаталуку, які вільно володіють двома або трьома іншими мовами, найбільше тетумською, яка поряд із португальською є офіційною мовою країни. Менше 15 % фаталуку володіє португальською, трохи менше половини — індонезійською, яка була мовою освіти протягом останньої чверті XX ст. та залишається основною мовою, якою доступні телевізійні програми. Нерідко можна зустріти носіїв фаталуку, які також вільно володіють однією з інших корінних мов Східного Тимору, зокрема спорідненими папуаськими мовами макалеру або макасае.
Мова фаталуку зазнає сильного тиску з боку тетумської мови. Молодь, що переїздить до столиці Ділі, потрапляє в ситуацію, що вимагає використання тетумської мови. Тетумська мова відіграє важливу роль навіть у більшості сфер життя в районі Лаутен. Тетумська також є офіційною мовою католицької церкви в Східному Тиморі, вона використовується разом з фаталуку в магазинах, на базарах та в місцевій адміністрації. Єдина сфера, в якій мова фаталуку домінує, — це традиційні церемонії.
Релігія 88 % фаталуку — християни (католики), 12 % прибічники народної релігіїDagoda in Timor-Leste. Joshua Project. Дані перепису населення 2015 року свідчать, що понад 97 % жителів району Лаутен ідентифікують себе як католики, але цю статистику слід розуміти в контексті впливу індонезійської окупації на релігійну ідентичність населення. За оцінками, на момент початку індонезійської окупації в 1975 році католицизму дотримувалось 17 % населення Східного Тимору, але до кінця 1990-х років цей показник зріс до понад 90 %Andrew McWilliam and Elizabeth G. Traube. Land and Life in Timor-Leste: Introduction. In: Andrew McWilliam, Elizabeth G. Traube (eds.). Land and Life in Timor-Leste. Ethnographic Essays. ANU Press, Dec 2011, pp. 1-21. Уряд Індонезії вимагає від своїх громадян ідентифікувати себе за однією з основних світових релігій, офіційно визнаних у цій країні. Опинившись перед вибором, більшість населення Східного Тимору стала визнавати себе вірними добре знайомої їм католицької церкви, принесеної португальцями в колоніальну добу. Крім іншого, католицька церква здобула значну прихильність населення як захисник від репресій індонезійських військових.
Багато людей (можливо, більшість) дотримуються синкретичної віри, поєднуючи елементи місцевих та католицьких вірувань. Навіть серед тих, хто ідентифікує себе як католики, існують суттєві відмінності як у віруваннях, так і в практиці. Деякі люди більше дотримуються католицької віри, уникаючи практик, пов'язаних з народною релігійною спадщиною. Для інших саме традиційна система вірувань найбільше формує їхній духовний світогляд, і хоча вони можуть відвідувати церковну месу з особливих нагод, принципи католицької системи вірувань мають менший вплив на їхнє повсякденне життя.
Для фаталуку природа та культура не існують як окремі сфери життя, існує нерозривний зв'язок між фізичним середовищем і місцевими віруваннями.
Пантеон богів очолює місячно-сонячне божество Урувацу (буквально «Місяць-Сонце»), яке часто асоціюється з католицьким Богом. Всюдисущу, хоча й значною мірою невидиму, «духовну» сферу, фаталуку називають загальним терміном теї (духи, теї буквально означає «священний, табу, заборона», у множині тейну). В підпорядкуванні Урувацу перебувають численні теї, які поділяються на два широких класи: сукупність споконвічних духовних істот, які передували появі людей, та сукупність духів, що з'явилися як результат діяльності людини (душі предків, духи священних місць, пов'язаних із знаковими моментами в історії народу). Концепція теї поширюється на широкий спектр аспектів культури народу, на певні форми поведінки та норми життя.
Поняття теї поєднує моральний авторитет та захист з елементами небезпечної невизначеності та відплати. Те, що є теї або має властивості теї, сприймається з обережністю, повагою та ритуальною стриманістю. Природа невидимих духів примхлива й вимоглива, і вони можуть повернутися проти своїх живих охоронців, якщо їх нехтувати або неправильно звертатися до них. Людям рекомендується бути уважними до ознак присутності чи дії духів, уникати місць, де, як кажуть, мешкають злі духи. Люди часто носять із собою невеликі зв'язки амулетів, призначені для захисту від небажаних загроз або нападів злих духів.
Вважається, що теї охороняють територію клану (рату) та пов'язаних із нею людей. Щоб здобути прихильність теї і тим самим забезпечити родючість землі, здоров'я й добробут людей, духів «годують» домашніми харчами: рис, яйця, свинина, пальмовий самогон. В цьому контексті дуже важливим вважається зв'язок між першопоселенцями певної місцевості — духовними «володарями землі». Люди шанують і поважають цих потужних духовних істот та просять їхнього дозволу проживати на землі й використовувати ресурси, охоронцями яких ті є. Протягом багатьох поколінь взаємодії та ритуального годування духів-охоронців члени клану підтверджують своє право та владу над відповідною територією. Вважається, що люди отримують захист духовних «володарів землі», якщо вони дотримуються відповідних моральних кодексів та табу.