Лізинг повітряних суден — сукупність договірних форм, за якими повітряне судно, авіаційний двигун або інший авіаційний об'єкт передається у володіння чи користування експлуатантові без переходу до нього права власності. Лізинг дає авіакомпанії змогу оновлювати парк, не сплачуючи одразу повної вартості літаківРадчук О. П. Окремі питання правового забезпечення лізингу повітряного транспорту // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. — 2020. — Вип. 2 (46). — С. 63—69., а лізингодавцеві — зберегти права на судно, які Кейптаунська конвенція визнає міжнародним майновим правом.
Приблизно половина світового парку комерційних літаків перебуває в лізингу. Міжнародно-правову основу становлять Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 року та Кейптаунська конвенція 2001 року з Протоколом з питань авіаційного обладнання; Україна є учасницею обох.
Історія
Перші компанії, що спеціалізувалися на переданні повітряних суден у лізинг, з'явилися на початку 1970-х років. Серед них були американські International Lease Finance Corporation (ILFC), заснована 1973 року, і GATX, а також ірландська Guinness Peat Aviation (GPA), яку 1975 року створив у Шенноні Тоні Райан. ILFC, що на 1980 рік мала сімнадцять літаків, за десять років збільшила парк до сімдесяти дев'яти з замовленнями ще на двісті шістдесят машин; GPA на 1989 рік володіла ста п'ятдесятьма двома літаками. Зростання ірландської компанії обірвала війна в Перській затоці 1990 року, коли подорожчало пальне, а авіакомпанії скоротили замовлення.
Частка машин, узятих у лізинг, у світовому парку комерційних літаків зростала протягом кількох десятиліть: 1980 року вона становила близько двох відсотків, у 1990-х роках зросла приблизно в тринадцять разів — до 14,7 %, до 2000 року досягла чверті парку, а на 2015 рік перевищила дев'ять тисяч літаків, або 39 % комерційного парку. Ухвалення Кейптаунської конвенції 2001 року, що набрала чинності 2006 року, розглядають як підґрунтя для подальшого міжнародного поширення лізингу. На початок 2024 року в лізингу перебувало вже трохи більше половини світового парку.
Станом на початок 2026 року найбільшим лізингодавцем за розміром парку була компанія AerCap — 1681 повітряне судно; за нею йшли SMBC Aviation Capital (722), Avolon (637), BBAM (560), Air Lease Corporation (553) та BOC Aviation (442).
Види лізингу
Єдиної міжнародної класифікації лізингу немає: залежно від обраних критеріїв дослідники виділяють від двадцяти одного до п'ятдесяти його видів, що можуть застосовуватися авіакомпанієюЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права : монографія. — Х. : Право, 2018. — С. 212. — ..
Сухий і мокрий лізинг
Поділ на сухий () і мокрий () лізинг ґрунтується не лише на тому, чи передається повітряне судно з екіпажем, а й на обсязі технічного обслуговування та на тому, до чийого сертифіката експлуатанта включається судно. За умовами сухого лізингу повітряне судно вноситься до сертифіката експлуатанта лізингоодержувача, за умовами мокрого — залишається в сертифікаті лізингодавця, який і відповідає за безпеку польотів. У загальному вигляді різницю описують так: за сухого лізингу лізингоодержувач бере на себе витрати на обслуговування та страхування судна й експлуатує його власним екіпажем, тоді як за мокрого більшість обов'язків щодо повітряного судна залишається за лізингодавцем.
Із цього випливає обмеження, що не має аналога в інших видах оренди: міжнародний мокрий лізинг можливий лише тоді, коли авіаційні органи держав лізингодавця та лізингоодержувача уклали міжурядову угоду в порядку статті 83 bis Чиказької конвенції.
Фінансовий і оперативний лізинг
За обсягом обов'язків лізингодавця та строком користування розрізняють фінансовий і оперативний лізинг. Спільним для них є те, що правовий титул на авіаційний об'єкт залишається в лізингодавця.
Класифікаційною ознакою фінансового лізингу є врахування амортизації всієї або значної частини вартості авіаційного об'єкта у складі лізингових платежів. Іноземна доктрина і судова практика визначають фінансовий лізинг як правовідносини, за якими на лізингоодержувача переносяться вигоди та ризики, властиві власникові майна, а платежі вносяться протягом часу, потрібного для амортизації витрат капіталу лізингодавця та отримання ним прибутку. Такий лізинг завершується переходом права власності до лізингоодержувача або викупом об'єкта за залишковою вартістюЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права. — С. 212—213..
Оперативним є будь-який лізинг, інший ніж фінансовий; він передбачає амортизацію вартості капіталу лізингодавця протягом усього строку служби повітряного судна, а не одного лізингу. Європейська конференція з цивільної авіації розуміє під лізингом договірні домовленості, за якими належним чином ліцензований експлуатант як лізингоодержувач отримує комерційний контроль над усім літаком без переходу до нього права власності. Оперативний лізинг вважають гнучкішою формою, зручною для сезонних перевезень; повітряне судно за ним не включається до балансу авіакомпанії.
Правове регулювання
Жоден міжнародний договір не регулює лізинг повітряних суден повністю. Женевська конвенція 1948 року про міжнародне визнання прав на повітряні судна виокремлює право володіння повітряним судном на підставі лізингу строком у шість місяців і більше, але визначення договору лізингу не дає.
Конвенцію УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг ухвалено в Оттаві 28 травня 1988 року; вона застосовується до операцій фінансового лізингу суден, літальних апаратів і авіаційних двигунів. Україна приєдналася до неї на підставі Закону від 11 січня 2006 року № 3301-IV.
Визначення договору лізингу з'явилося лише в Кейптаунській конвенції 2001 року: це договір, за яким одна особа (лізингодавець) надає іншій (лізингоодержувачу) право володіння чи контролю над об'єктом, з правом купівлі або без нього, за орендні чи інші платежі (стаття 1). Конвенція не розрізняє фінансового та оперативного лізингу і застосовується до кожного з них у частині мінімальних вимог до форми та змісту правочинів. Лізингові правочини вона відносить до забезпечувальних і послідовно називає їх «угодами», а не «договорами», щоб відмежувати їхнє регулювання від договорів купівлі-продажу; в офіційному українському перекладі вжито термін «договір лізингу».
Стаття 83 bis Чиказької конвенції, запроваджена Монреальським протоколом 1980 року, дозволяє державі реєстрації передати державі експлуатанта частину своїх функцій і обов'язків щодо льотної придатності та безпеки польотів стосовно конкретного повітряного судна. Без такої передачі експлуатація судна, зареєстрованого в іноземному реєстрі, за угодою мокрого лізингу неможливаЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права. — С. 222—224..
Фінансовий лізинг
Класичні правовідносини фінансового лізингу є тристоронніми: лізингодавець за власні або залучені кошти купує майно у виробника, виробник постачає його лізингоодержувачеві, а той розраховується з лізингодавцем протягом тривалого строку. Саме ця модель і врегульована Оттавською конвенцієюЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права. — С. 213—215..
На практиці конвенція в авіації не застосовується. Її метою був захист лізингодавця, тому відповідальність за комплектність і якість майна покладено на постачальника; для не нових авіаційних об'єктів ці правила не спрацьовують. Право лізингоодержувача розірвати договір і затримати платежі в разі несвоєчасного постачання суперечить природі фінансового лізингу, коли виготовлення судна на замовлення профінансував не пов'язаний з виробником лізингодавець. Засоби захисту лізингодавця передбачають звернення до суду, а не позасудове стягнення, причому конвенція не визначає, яка заборгованість вважається значною і яке виправлення — прийнятним. Нарешті, черговість пріоритету лізингодавця перед іншими кредиторами вона віддає на розсуд національного законодавства.
Сучасні відносини фінансового лізингу є двосторонніми і не передбачають контактів лізингоодержувача з виробником. Утримання лізингодавцем правового титулу на майно до повної сплати ціни розглядається кредиторами як надійніший механізм, ніж застава, через що законодавство деяких держав відносить фінансовий лізинг до забезпечувальних правочинівЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права. — С. 214—216..
На умови таких угод впливає Секторальне розуміння Організації економічного співробітництва та розвитку щодо експортних кредитів для цивільних повітряних суден: воно визначає відсотки на кредитування та його строк, який може становити від десяти до двадцяти шести років, а найпоширенішим є десять-дванадцять.
Оперативний лізинг
Основна уніфікація умов лізингових угод відбулася не через міжнародні договори, а зусиллями неурядових організацій і приватних розробників стандартизованих форм, побудованих за моделями англійського або американського права.
Умови угоди поділяють на індивідуальні та загальні. До індивідуальних належать ідентифікація авіаційного об'єкта разом із переліком документів і записів щодо нього, його вартість на дату постачання, строк і ціна лізингу. Угоди укладають, як правило, на п'ять-сім років залежно від віку суднаЦірат Г. В. Уніфікація норм міжнародного приватного повітряного права. — С. 216—222..
Ціна лізингу складається з основного та додаткового платежів. Основний встановлюють у фіксованій сумі й сплачують періодично, зазвичай щомісяця наперед. Додатковий платіж за технічне утримання розраховують за кількісним використанням компонентів судна — корпусу, двигуна, допоміжної силової установки, шасі — на підставі щомісячних звітів лізингоодержувача. За правовою природою він є забезпечувальним депозитом: лізингодавець акумулює ці кошти на своїх рахунках для оплати планових технічних перевірок згідно з вимогами виробника. Такий механізм склався внаслідок тривалої практики, яка показала доцільність тримати кошти на технічне утримання поза контролем лізингоодержувача. Альтернативою можуть бути банківська гарантія, поповнюваний акредитив або рахунок умовного зберігання (ескроу).
Угоди обов'язково визначають мінімальний розмір страхового покриття відповідальності лізингоодержувача за всіма видами обов'язкового авіаційного страхування залежно від вартості судна на дату постачання.
Серед загальних умов вирізняється застереження про «чистий» лізинг (): лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингові платежі повністю, без вирахування податків і зборів, і не має права зараховувати зустрічні вимоги до лізингодавця — свої претензії він може врегулювати лише в суді. Супутнім є застереження про збільшення платежу на сплачений податок (), яке може виявитися невиконуваним, якщо податкове законодавство держави лізингоодержувача забороняє податкові застереження такого роду.
Ключовим обов'язком лізингодавця є забезпечення лізингоодержувачу спокійного володіння повітряним судном, якщо воно обтяжене на користь кредиторів лізингодавця. Оттавська конвенція визначила цей інститут у статті 8, а Кейптаунська конвенція та Авіаційний протокол установили, що право лізингоодержувача на безперешкодне володіння та користування має пріоритет над не зареєстрованими в міжнародному реєстрі правами кредиторів лізингодавця.
Стандартизовані форми розрізняють невиконання обов'язку (), випадок невиконання () і випадок припинення (): у другому разі лізингодавець зобов'язаний надіслати повідомлення про виправлення й лише за відсутності дій лізингоодержувача набуває права розірвати угоду. Застереження про вибір суду й застосовного права зазвичай відсилають до права Англії або штату Нью-Йорк, суди яких мають найбільший досвід розгляду лізингових спорів; це підтверджується і українською практикою.
Мокрий лізинг