Alice in Chains, також знаний як Tripod () або Dog Album () — третій студійний альбом американської рок-групи Alice in Chains, що вийшов 7 листопада 1995 року на лейблі Columbia Records.

Півтора року до цього Alice in Chains не давали концертів, посилаючись на проблеми зі здоров'ям вокаліста Лейна Стейлі. Скориставшись перервою, Стейлі випустив альбом Above у складі гранжової супергрупи Mad Season, через що подальше існування Alice in Chains опинилося під питанням. Його героїнова залежність призводила до зростання чуток про смерть музиканта, тому черговий студійний альбом Alice in Chains був покликаний покласти край пліткам навколо гурту.

Записаний у сіетлській студії Bad Animals, альбом дебютував на першому місці в хіт-параді Billboard і незабаром став «тричі платиновим». До нього увійшло дванадцять пісень, що поєднують хеві-металеву стилістику Dirt (1992) та акустично-блюзове звучання Jar of Flies (1994). Похмура та важка музика супроводжувалася тривожними текстами, присвяченими наркотикам, депресії та смерті. Попри високі показники продажів, альбом не виправдав очікувань музичних критиків через свою вторинність і отримав невисокі оцінки в пресі.

Alice in Chains вийшов у період заходу гранжової субкультури й став останнім студійним альбомом за участю Лейна Стейлі. Наступний альбом Alice in Chains Black Gives Way to Blue (2009) вийшов лише через чотирнадцять років із новим вокалістом Вільямом Дювалем.

Передісторія

Творча відпустка Після виходу акустичного мініальбому Jar of Flies та завершення багатомісячного концертного турне на підтримку альбому Dirt, на початку 1994 року гурт узяв відпустку на кілька місяців. Вокаліст Лейн Стейлі розпочав черговий курс лікування від наркотичної залежності, а барабанщик Шон Кінні намагався впоратися зі своєю пристрастю до алкоголю. Влітку 1994 року Alice in Chains повинні були відновити виступи, вирушивши в тур з Metallica та Suicidal Tendencies. Під час підготовки до концертів музиканти остаточно посварилися: Стейлі прийшов на репетицію «під кайфом», через що Кінні відмовився з ним виступати.

Менеджер Alice in Chains Сюзан Сільвер була змушена опублікувати офіційну заяву, згідно з якою виступи в літньому турне Metallica та на фестивалі Вудсток-94 скасовувалися «у зв'язку з проблемами зі здоров'ям усередині гурту». Місце Alice in Chains зайняла група Candlebox. Після публікації заяви музиканти припинили спілкування з пресою, через що почали розмножуватися чутки про розпад Alice in Chains і навіть смерть Лейна Стейлі від СНІДу. Шон Кінні згадував: «Тоді ніхто не був чесний один з одним. Якби ми продовжили виступати, ми мали б усі шанси знищити самих себе в дорозі, і ми певно не хотіли, щоб це сталося у всіх на очах». Стейлі також тяжко переживав розкол усередині групи, проводячи час у себе вдома біля телевізора та напиваючись вечорами.

Сторонні проєкти

Під час перерви кожен із музикантів брав участь у сторонніх проєктах. Майк Айнез зіграв на сольному альбомі гітариста Guns N' Roses Слеша It's Five O'Clock Somewhere. Шон Кінні записав пісню для триб'ют-альбому Віллі Нельсона Twisted Willie разом з Крістом Новоселічем (Nirvana), Кімом Таїлом (Soundgarden) та Джонні Кешом. Джеррі Кантрелл виконав для цього ж альбому композицію «I've Seen All This World I Care To See», що стала для нього першою за межами Alice in Chains. Після цього гітарист вирішив використати вимушену перерву і розпочати працювати над сольною платівкою.

Найбільший резонанс викликали дії Лейна Стейлі, котрі поставили під сумнів майбутнє групи. Вокаліст приєднався до супергрупи Mad Season, заснованої гітаристом Pearl Jam Майком Маккріді та барабанщиком Screaming Trees Барретом Мартіном. Ідея виникнення групи належала Маккріді, який лікувався від алкоголізму та познайомився у реабілітаційній клініці з бас-гітаристом Джоном Сондерсом. Разом вони вирішили створити проєкт, який об'єднує музикантів, що прагнуть позбутися шкідливих звичок, і запросили Лейна Стейлі як вокаліста. Після кількох джем-сешнів музиканти вирушили до студії, де за два тижні записали альбом. Група виступала в місцевих закладах Сіетла, підживлюючи чутки про можливий вихід Стейлі з групи та створення «гібриду» Alice in Chains та Pearl Jam. Крім цього, Стейлі неодноразово з'являвся на сцені разом зі своїм другом часів Sleze та Alice N' Chains Джонні Баколасом, виконуючи пісню Second Coming «It's Coming After», а також композиції з репертуару Alice in Chains.

Активна концертна діяльність Стейлі неминуче викликала питання щодо ситуації в Alice in Chains. Офіційною підставою для скасування концертного туру з Metallica був поганий стан вокаліста, проте його виступи з Mad Season та Second Coming свідчили про протилежне. MTV News навіть знайшли запис виступу Стейлі та випустили про це репортаж. Ця ситуація не влаштовувала Джеррі Кантрелла, і замість роботи над сольним альбомом він вирішив спробувати відродити Alice in Chains.

Возз'єднання групи Коли Джеррі Кантрелл лише починав замислюватися про видання сольного альбому, він намагався джемувати з кількома барабанщиками, включаючи Джоша Сіндера з Tad та Скотта Роквелла з Gruntruck. У січні 1995 року Кантрелл і Роквелл записували демоверсії нових пісень на домашній міністудії Кантрелла; за 16-доріжковим мікшерним пультом сидів гітарний технік Кантрелла Даррел Пітерс. Музиканти імпровізували на гітарі та барабанах, після чого Кантрелл виконував басову партію та записував гітарні накладання. Усього було створено три пісні, дві з яких («Grind» і «Again») потрапили на майбутній альбом Alice in Chains.

Після цього музиканти вирушили до студії Bear Creek у Вудінвіллі, взявши з собою Майка Айнеза, а також Енн та Ненсі Вілсон з Heart. Крім того, Джеррі Кантрелл і Сюзан Сільвер запросили звукоінженера та продюсера Тобі Райта, який працював над попереднім мініальбомом Alice in Chains. Ідея полягала в тому, щоб Шон Кінні та Лейн Стейлі, які не хотіли мати нічого спільного з групою, дізналися б про сесії та самі захотіли взяти в них участь. Тобі Райт згадував, що Кантрелл був готовий до відмови Кінні та Стейлі й в такому разі використав би матеріал для сольного альбому, який отримав робочу назву Jerry's Kids (). Сам Кантрелл пізніше зізнавався, що хотів би випускати сольний запис: «Щиро кажучи, я дуже сентиментальний; я не хотів би грати з іншою групою. Я не відчував, що міг би перевершити те, що учасники Alice in Chains могли б зробити разом». З точки зору записаного матеріалу, сесії в Bear Creek виявилися практично марними: за тиждень студійного часу гурт виклав 10 тисяч доларів, але не зміг записати нічого, крім квакання жаб у сусідньому ставку (пізніше ці звуки знадобляться для пісні «Frogs»). В той самий час план щодо об'єднання Alice in Chains вдався: Кінні зі Стейлі погодилися взяти участь у створенні нового альбому. З січня до березня Кантрелл, Айнез і Кінні джемували втрьох, після чого гітарист самостійно провів кілька днів у сіетлській студії London Bridge.

Перемовини з лейблом Через тривалу неактивність Alice in Chains, в певний момент звукозаписна компанія Sony Music почала серйозно замислюватися про зміни у складі групи та пошук нового вокаліста; у такому разі Стейлі міг би зосередитися на роботі в Mad Season разом із гітаристом Майком Маккріді. Коли стало відомо, що Маккріді повертається до Pearl Jam, все одно розглядалася можливість його заміни у складі Mad Season та збереження проєкт. Врешті решт, попри спокусу залишити Alice in Chains і Mad Season у складі організації, заробляючи гроші на обох, керівники Sony Music вирішили не ризикувати й зробили вибір на користь перевіренішого часом і відомішого колективу Джеррі Кантрелла.

Третій альбом повинен був стати останньою платівкою згідно з чинним контрактом Alice in Chains з Columbia Records і Sony Music. Переговори між групою та лейблом йшли нелегко, оскільки музиканти прагнули позбутися впливу звукозаписної компанії та здобути максимальну незалежність. Продюсером був обраний Тобі Райт. A&R-менеджер Нік Терцо, який свого часу запропонував йому роботу з Alice in Chains як звукоінженер, був не в захваті від рішення музикантів: він вважав Райта більше технічним фахівцем, ніж продюсером, і невисоко оцінював його дипломатичні навички. Терцо вважав, що продюсер повинен знаходити компроміс між групою і лейблом, тоді як Тобі Райт повністю підтримував групу.

Насамперед група відмовилася від послуг A&R-агента і заявила, що працюватиме лише безпосередньо з керівниками Sony Music — Донні Айнером та Мішель Ентоні. На додаток, музиканти усунули свого багаторічного менеджера Сюзан Сільвер, заборонивши їй з'являтися у студії. Інформацію про хід запису альбому вона отримувала через Тобі Райта, який став єдиним посередником між групою та керівництвом. Сам Райт наголошував, що ідея максимального відмежування групи від керівництва належала не йому, а самим музикантам. Разом з тим, він не був проти цієї ідеї, тому що хотів, щоб музиканти залишали всі проблеми — політику, комерцію, особисті негаразди — поза студією і були зосереджені на музиці.

Творча незалежність невипадково була так важлива для групи. Попри безперечний комерційний успіх попередніх робіт групи, високі місця у хіт-парадах, мільйони проданих копій альбомів, номінації на «Греммі» та схвальні відгуки критиків, основним мірилом успіху Джеррі Кантрелл вважав любов слухачів: «Так багато людей врубалися в нашу музику і коли ми виступаємо, багато хто приходить на нас подивитися. Це і є успіхом для мене». Лейн Стейлі додавав: «Ми не звертаємо увагу на показники хіт-парадів, щоб з'ясувати, скільки записів ми продали. Це нас взагалі не турбує. Круто, що фанатам подобається наша творчість та хлопцям зі звукозаписної компанії теж. Але найважливіше — щоб наша музика подобалася нам самим».

Зрештою, Alice in Chains вдалося отримати повну свободу дій. У групи навіть не було конкретних термінів чи обмежень щодо бюджету. В той самий час, коли Тобі Райт зустрівся з Доном Айнером у Нью-Йорку перед початком студійної роботи, керівник лейбла скептично поставився до проєкту і був упевнений, що у продюсера нічого не вийде.

Робота у студії

Творчий процес

Спільна робота над платівкою почалася у квітні 1995 року, через місяць після виходу альбому Above супергрупи Лейна Стейлі Mad Season. Alice in Chains забронювали на три місяці нещодавно відкриту сіетлську студію Bad Animals, що належала друзям музикантів із гурту Heart. Однією з причин вибору стала близькість до місця проживання Стейлі, проте крім цього студія мала чи не єдине в місті просторе приміщення світового класу. Створенням студії завідував шведський дизайнер, який раніше проєктував відому студію A&M. Пізніше з'ясувалося, що багатомільйонні інвестиції Heart у студію не окупили себе фінансово, проте місцеві групи отримали можливість роботи у місткому приміщенні з гарною акустикою, де міг би розміститися навіть симфонічний оркестр.