Антоні́ни — третя після Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв династія римських імператорів (96-192 рр.) Правили, спираючись на армію та рабовласницьку знать не лише західних, а й східних провінцій. Період правління Антонінів характерний зростанням кризи рабовласницького ладу, поглибленням соціальних суперечностей. Також їх правління характеризується добрими стосунками імператорів з сенатом: сенат поповнювався з числа провінційної знаті, а самі сенатори не піддавалися політичним репресіям; жоден імператор із представників династії, за винятком Коммода, не був рідним сином своєму попереднику — проводилася процедура усиновлення. Перших п'ять імператорів з династії Антонінів прийнято називати «п'ятьма добрими імператорами» — за час їх правління Римська імперія досягла максимального розширення (відбулося це за Траяна в результаті переможних війн з даками та Парфією). Втім, останній імператор з династії Антонінів Коммод, який не був здатен керувати країною, до числа так званих «хороших імператорів» не входить. Його було вбито, а в імперії почалася довготривала криза. Династія Антонінів проіснувала приблизно 100 років.
Представники династії Нерва (96–98) Траян (98–117) Адріан (117–138) Антоній Пій (138–161) Марк Аврелій (161–180) Коммод (180–192)
Часова лінія династії
Посилання Історія античного Риму. Антоніни.
Література