Керімов Сулейман Абусаїдович (; ; н. 12 березня 1966) — російський олігарх, мільярдер і політик лезгінського походження. Має тісні зв'язки з режимом Путіна і Рамзаном Кадировим, ватажком Чечні.
У політику прийшов у 1990-х роках. До 1999 року він отримав контроль над Нафта Москва, колишнім державним нафтотрейдером. У 2000-х роках Керімов отримав мільярди доларів кредитів у великих російських державних банків, таких як Сбербанк і ВТБ. Завдяки цим кредитам він став головним акціонером Газпрому та Уралкалію, а також Сбербанку. До 2008 року його статки зросли до $21 млрд, а до 2022 року зменшилися до $11 млрдForbes.com. Щонайменше 13 родичів Керімова працюють у органах державного управління або у бізнесі, пов'язаному з державою.
З 2008 року Керімов представляв Дагестан у Раді федерації Росії. У квітні 2018 року він потрапив під санкції Міністерства фінансів США. Після російського вторгнення в Україну в 2022 році США, Британія та ЄС 15 березня 2022 року ввели санкції проти Керімова як російського олігарха, близького до президента Путіна. Син Керімова Саїд Керімов пішов з правління «Полюсу» у квітні 2022 року, і родина продала свою частку в компанії вартістю $6,3 млрд, відмовившись від контрольного акціонерства.
У 2011 році він придбав махачкалинський «Анжі», який згодом підписав багато гучних контрактів. Клуб придбав Самуеля Ето'О, зробивши його найбільш високооплачуваним гравцем у світі. У 2013 році Керімов різко скоротив фінансування команди, що спровокувало розпродаж гравців.
Ранні роки Народився в Дербенті в Дагестані в родині радянського міліціонера. Закінчив середню школу в 1983 році, і після цього вступив на будівельний факультет Дагестанського політехнічного інституту в 1984 році, хоча його обов'язкова служба в Радянській Армії призупинила його навчання лише через рік. У 1986—1989 роках Керімов навчався в Дагестанському університеті за спеціальністю «Фінансовий облік і економіка», був заступником голови профкому ДДУ. В університеті познайомився зі своєю дружиною Фірузою Ханбалаєвою, також лезгінського походження, донькою партійного діяча, колишнього лідера дагестанських профспілок Дагестану.
Саме завдяки впливовому тестеві, Керімов дуже швидко став впливовим і багатим чиновником та бізнесменом. На початку 1990-х переїхав до Москви, де мав справи з дагестанською мафією. Пізніше, за підтримки Жириновського, допомагав другу останнього, Саддаму Хусейну, обходити санкції і сам заробляв на програмі «Нафта в обмін на продовольство».
Кар'єра Завдяки допомозі тестя, після університету 1989 року, Керімов став економістом на електротехнічному заводі «Елтав» (також «Ельдаг») у Махачкалі, столиці Дагестану. Державний завод постачав транзистори та напівпровідники виробникам телевізорів, а також виробляв діоди, мікрочіпи та галогенні лампи. Згодом Керімов став заступником директора Eltav і почав вести бізнес під час ровалу СРСР. Як представник заводу, Керімов переїхав у Москві, але там працював не стільки представником підприємства, як бухгалтером у структурах ватажків дагестанської мафії — Джабраїла Салаутдінова (Джабрика) та Магомеда Ідрісова (Будулая). У березні 1994 року їх було застрелено в Москві, після чого Керимов почав працювати з іншими авторитетами, працював у лезгина Георгія Софієва, який із кузеном Імраном Ільясовим заснували так зване «кінгісепське угруповання», яке займалося рекетом і замовними вбивствами в Москві та Поволжі.
Федпромбанк і Внуковські авіалінії У 1993 році Керімов був призначений відповідальним за налагодження відносин між «Елтавом» і московським банком «Федпромбанк», заснованим електротехнічною компанією. Федпромбанк фінансував відстаючі галузі промисловості, і Керімов та його партнери незабаром стали кредиторами великих комунальних компаній, що дозволило їм продовжувати надавати ключові послуги. Коли російська економіка стабілізувалася, борги були погашені з величезними прибутками для Федпромбанку і, як наслідок, Керімова.
У 1995 році Керімов був призначений очолити банківсько-торговельну компанію «Союз-Фінанс», а до 1997 року Керімов придбав 50 % акцій «Внуковських авіаліній», другого авіаперевізника після Аерофлоту, і купив Федпромбанк. Купівля авіакомпанії стала найбільшою угодою Керімова на той час. Партнером Керімова став Ібрагім Сулейманов (рутулець, представник нечисленного народу з Дагестану), зять бізнесмена Платона Лебедєва, одного з основних акціонерів групи МЕНАТЕП. Третім партнером став саратовський бізнесмен Татевос Сурінов. Умовою передачі державного пакета акцій були інвестиції на суму $150 млн, яку обіцяли нові власники, але інвестицій так і не зробили.
«Внуковські авіалінії» відіграли важливу роль у допомозі Саддаму Хусейну обходити санкції та продавати нафту, якою займався Керімов із Жириновським. Літаки компанії використовувалися для вивезення готівки з Іраку, адже режим Саддама Хусейна був обмежений у безготівкових операціях, тому платив за рахунками пачками і валізами банкнот, які Керімов літаками вивозив із країни. У 2001 році вже непотрібна компанія збанкрутіла.
Проти Абакарова, помічника Керімова, було відкрито кримінальну справу за допомогу Хусейну. У квітні 1997 року МВС по Башкортостану оголосило його в розшук, але Жириновський і Керімов домовилися з владою Іраку, тимчасово перевізши Абакарова на час слідства в Багдад. Таким чином він уникнув переслідування, повернувся до Росії, коли Керімов став депутатом Держдуми. З часом Абакаров став депутат Держдуми.
Нафта-Москва Наприкінці 1999 року Керімов купив 55 % акцій нафтотрейдерської компанії «Нафта Москва», наступниці радянської монополії «Союзнефтеекспорт», за $50 млн. До 2000 року він збільшив свою частку в «Нафті Москва» до 100 %. Керімов продав усі нафтові відділи та створивши інвестиційно-холдингову компанію. Інвестиції «Нафти» в середині 2000-х включали покупку бізнес-центру «Смоленський пасаж» і «Автобанк».
У 2003 році отримав кредит на $43 млн від державного Зовнішекономбанку, який він інвестував у Газпром. Протягом наступного року ціни на акції російської газової компанії подвоїлися, і Керімов зміг виплатити всю позику протягом чотирьох місяців. У 2004 році Сбербанк, нині найбільший банк Росії та Східної Європи, надав Керімову кредит у розмірі 3,2 мільярда доларів, який пізніше був погашений, і ці кошти також були інвестовані в акції. До 2008 року Керімов накопичив 5 % акцій «Газпрому», 6 % акцій «Сбербанку», а також оцінив статки в $17,5 млрд, що зробило його 36-ю найбагатшою людиною в світі. Однак у середині 2008 року Керімов продав усі свої акції Газпрому та Ощадбанку.
Поліметал та інше У листопаді 2005 року «Нафта Москва» Керімова придбала АТ «Поліметал», одну з найбільших золото- та сріблодобувних компаній Росії. У 2007 році він вивів компанію на Лондонську фондову біржу, а потім продав 70 % своїх акцій у 2008 році, перш ніж у 2011 році золото піднялося до історичного максимуму. У 2008 році Керімов продав контроль над Поліметалом.
У 2005 році Керімов купив частку в компанії «Московські кабельні мережі», найбільшій за кількістю абонентів компанії, що перебувала в занепаді і коштувала дешево. Партнерами Керімова в цій купівлі були Михайло Лесін та Олексій Громов.
Роль у кризі 2008 року Оскільки у 2007 році ринки в усьому світі почали загострюватись, Керімов та його соратники очікували, що Росія постраждає від майбутньої економічної кризи більше, ніж Захід. Таким чином було зроблено спільні зусилля для налагодження тісніших зв'язків із західними банками. Керімов зменшив свої частки в Газпромі та інших російських блакитних фішках і звернувся до Уолл-стріт, запропонувавши інвестувати переважну частину своїх статків, щоб захистити інституції від коротких продавців. Натомість очікувалося, що Керімов отримає вигідні умови кредитування для майбутніх кредитів.
2007 року Керімов інвестував мільярди доларів у Morgan Stanley, Goldman Sachs, Deutsche Bank, Credit Suisse та інші фінансові установи. Хоча ані Керімов, ані західні банки не розкрили розмір інвестицій, вони були значними, щоб Керімов отримав дзвінок з Казначейства США у найскладніші дні економічної кризи з проханням не продавати свої частки.
Полюс золота Після економічної кризи Керімов змінив інвестиційну стратегію на купівлю великих пакетів акцій, щоб впливати на стратегії компаній. У 2009 році «Нафта Москва» купила у Потаніна частку (37 % акцій) в ВАТ «Полюс», найбільшого виробника золота в Росії, за $1,3 млрд.
Пізніше частка була збільшена до 40,2 %. У 2012 році компанія провела IPO на Лондонській фондовій біржі.
У 2015 році частка Керімова в «Полюс Золото» була передана його синові Саїду.
Забудовник ПІК Груп Навесні 2009 року акціонери російського будівельного гіганта ПІК Group продали Керімову 25 % акцій своєї компанії. PIK знадобилося додаткове фінансування після того, як рівень їхнього боргу досяг $1,98 млрд, а вартість капіталу впала більш ніж у 40 разів до $279,9 млн. Пізніше «Нафта Москва» збільшила свою частку в групі ПІК до 38,3 %.
У грудні 2013 року Керімов продав свої акції інвестору в нерухомість Сергію Гордєєву та бізнесмену Олександру Мамуту, який володіє часткою в компанії «Поліметал».
Уралкалій У червні 2010 року Керімов і його партнери Олександр Несіс і Філарет Гальчев разом заплатили Дмитру Риболовлєву $5,3 млрд за 53 % акцій російського калійного гіганта Уралкалій, який разом з Білорускалієм на той час становив дуополію, що контролювала 70 % світового калійного ринку: Білоруська калійна компанія (БКК). Керімов отримав значні кредити від російського банку ВТБ для поглинання Уралкалію.
У липні 2013 року Уралкалій оголосив про вихід з картелю BPC, зниження цін і збільшення виробництва до максимальної потужності, щоб захопити частку ринку. Безпосередніми наслідками для світової економіки стало падіння цін на калій на 25 % до приблизно 340 доларів за тонну, що зашкодило перспективам як канадських виробників, так і білоруської економіки. За оцінками білоруської влади, вони можуть втрачати до 1 мільярда доларів на рік.
Через два тижні після липневої заяви «Уралкалію» прем'єр-міністр Білорусі Михайло Мясникович у відповідь запросив Керімова та керівництво «Уралкалію» до Мінська, щоб обговорити поточну ситуацію. Замість Керімова прийшов тодішній генеральний директор «Уралкалію» Владислав Баумгертнер, який був заарештований силами держбезпеки та звинувачений у «зловживанні владою».
Тим часом Білорусь також відкрила кримінальне провадження щодо інших співробітників «Уралкалію» та його головного акціонера Сулеймана Керімова. Баумгертнера утримували в білоруському СІЗО КДБ, поки не було оголошено про план зміни власника «Уралкалію», після чого Білорусь видала Баумгертнера Росії. Білорусь оголосила Керімова в національний розшук, а також звернулася до Інтерполу з проханням оголосити на нього червоне оголошення. Пізніше Інтерпол уточнив, що жодного червоного попередження не було видано і що запит мав політичний характер. Пізніше білоруська влада закрила справу проти Керімова і закрила кримінальне провадження.
У серпні-вересні 2013 року Путін обговорив цю ситуацію з Лукашенком і неофіційно прийняв Керімова, де обіцяв останньому, що він не матиме проблем із законом. Росія дійсно виконувала запит Білорусі про затримання Керімова. Натомість Путін наказав Керімову переказати $ 100 млн на потреби підконтрольного Кремлю дитячого центру «Сіріус».
До грудня 2013 року Керімов продав 21,75 % акцій «Уралкалія» Михайлу Прохорову за $3,7 млрд і 19,99 % ($2,9 млрд) на користь Уралхіма.
У ЗМІ Журнал Forbes описує Керімова як одного з найбільш закритих російських мільярдерів, який не дав жодного інтерв'ю за 20 років бізнесу. Колишній заступник головного редактора Forbes Russia Кирило Вишнепольський описав Керімова як «російського Воррена Баффета» за схожий «проникливий інвестиційний стиль».
Інші інвестиції
ФК Анжі Махачкала