Франсуаза-Атенаїс де Рошешуар де Мортемар (; ), відома як маркіза де Монтеспан () або мадемуазель де Тонне-Шарант () — офіційна фаворитка короля Франції Людовика XIV в період з 1667 по 1683 роки, мати його сімох дітей.

Мадам де Монтеспан, що належить до одного з найстародавніших дворянських родів Франції, дому Рошешуар, мала неофіційний титул «істинної королеви Франції» через свій величезний вплив на королівський двір у період своїх романтичних стосунків з королем Людовиком XIV. Її «панування» при французькому дворі тривало понад 10 років; приблизно з 1667 року, коли вона вперше танцювала з 29-річним Людовиком XIV на балу в Луврі, влаштованому молодшим братом короля Філіппом Орлеанським, і аж до її ймовірної участі в гучному скандалі з отруєннями наприкінці 1670-х — на початку 1680-х років.

Серед її нащадків кілька європейських королівських династій — Іспанії, Італії, Болгарії та ПольщіСм. развёрнутый список потомков короля Людовика XIV..

Дитинство та молодість Франсуаза де Рошешуар де Мортемар народилася 5 жовтня 1640 року в шато Люссак на території сучасного французького департаменту В'єнна (регіон Пуату — Шаранта). Охрестили її того ж дня. Франсуаза (пізніше, під впливом преціозної течії мистецтва, вона взяла собі ім'я Атенаїс) походила від двох знатних французьких домів — її батьком був Габріель де Рошешуар, маркіз де Мортемар (герцогство з 1663 року), князь Тонне -Шарант, а матір'ю де Грансень (), фрейліна королеви Франції Анни Австрійської. У дівоцті юна Франсуаза носила титул мадемуазель де Тонне-Шарант.

Рідні сестри та брат Франсуази:

Габріела (1633—1693), що служила все життя придворною дамою, відома як мадам де Тіанж, Луї Віктор (25 серпня 1636—1688), відомий як герцог Вівонн, приятель Людовіка XIV у дитинстві. Марі Мадлен Габріела Аделаїда (1645—1704), яка мала прізвисько «королева абатіс» завдяки своїй спорідненості з Франсуазою.

Від свого батька вона успадкувала знамениту фамільну . У дитинстві вона часто подорожувала зі своєю матір'ю між сімейними володіннями та королівським двором у Парижі. Після досягнення 12-річного віку Франсуазу віддали на навчання до жіночого монастиря святої Марії в шарантському Сенті, де на 10 років раніше навчалася її старша сестра Габріела. Франсуаза відрізнялася великою побожністю і приймала причастя щотижня.

18-річна Франсуаза вийшла з обителі у 1658 році, маючи титул Мадемуазель де Тонне-Шарант.

Незабаром вона прибула до королівського двору Франції завдяки протекції королеви-матері Анни Австрійської (а також завдяки тітці, Ганні де Рошешуар де Мортемар (, яка була партнером королеви з ігор). У 20-річному віці дівчина вступила на службу фрейліною до Генрієти Стюарт, дружини Філіппа Орлеанського, молодшого брата короля Людовіка XIV. Пізніше, завдяки старанням своєї матері перед королевою-матір'ю Анною Австрійською, Франсуаза стає фрейліною молодої королеви Марії Терезії.

Шлюб 22-річна Франсуаза 28 січня 1663 стала дружиною Луї Анрі де Пардайана де Гондрена (), маркіза де Монтеспана (1640—1691), молодшого сина у своїй сім'ї, завзятого картяра і марнотрата, гульвісу та знаного бабія. За деякими джерелами Франсуаза була закохана в Луї де Ла-Тремуйля, сина видного діяча Фронди герцога де Нуармутьє, але після невдалої дуелі той був змушений виїхати до Іспанії, а Франсуазу заручили з Монтеспаном.

Весільна церемонія проходила в паризькій церкві Сент-Есташ.

Менш ніж через 10 місяців після весілля Франсуаза народила першу дитину, доньку Марі-Крістіну. Вже за два тижні після пологів Франсуаза танцювала на балу при дворі. А приблизно через рік вона народила свою другу дитину, сина Луї Антуана:

Марі-Крістіна де Гондрен де Монтеспан (17 листопада 1663—1675), яка померла в юності в шато де Боннфон, одному з батьківських замків у Гасконі. Луї Антуан де Пардаян де Гондрен (5 вересня 1665 — 2 листопада 1736), маркіз, а потім і герцог д'Антен. Луї Антуан згодом добре товаришував із позашлюбними синами Франсуази від короля Людовіка XIV, Луї-Огюстом та Луї-Александром.

Подружня пара жила в Парижі в скромному будинку неподалік Лувру, що дозволяло мадам де Монтеспан легко з'являтися при дворі і виконувати обов'язки фрейліни герцогині Орлеанської. Дуже швидко за нею закріпилася слава красуні королівського двору. Але краса була далеко не єдиною чеснотою маркізи. Вона була освіченим і приємним співрозмовником, чиєю майстерністю захоплювалося багато спікерів тієї епохи, у тому числі Мадам де Севінье та мемуарист Сен-Сімон. До того ж вона намагалася бути в курсі поточних державних і політичних подій. Все це разом робило її виключно привабливою в очах владних осіб Франції. Вже тоді багато шанувальників прагнули її прихильності, серед яких відзначені граф Фронтенак і маркіз де Лафар.

Але вона була одружена з нестримним гасконцем. Маркіз, будучи чоловіком Франсуази, не збирався миритися з її зрадою і влаштував великий скандал при дворі, дізнавшись про її стосунки з королем. Він несподівано прибув до Сен-Жерменського палацу в прикрашеній справжніми оленячими рогами кареті і прилюдно звинуватив дружину в невірності. Маркіз де Монтеспан був негайно ув'язнений у паризьку в'язницю Фор-Левек, а потім висланий до себе на батьківщину, в Гасконь, де він і знаходився аж до своєї смерті в 1691 році. Щоб показати своє ставлення до невірної дружини, він поховав порожню труну, а на надгробку наказав написати ім'я дружини. Після подібної витівки король наполяг на розлученні фаворитки та маркіза.

Офіційна фаворитка короля Франції

Восени 1666 року 26-річна Франсуаза була представлена 28-річному королю Людовіку XIV. Спочатку король не звернув уваги на Франсуазу, закоханий у свою 22-річну фаворитку Луїзу де Лавальєр, яка служила фрейліною при тій же Генрієтті Стюарт. Згодом король, буваючи у своєї фаворитки Лавальєр, часто зустрічав Франсуазу і звернув увагу на її дотепні висловлювання, невимушені та життєрадісні. Поступово, Франсуаза здобула увагу Людовіка XIV. Маркіза стала фавориткою короля у травні 1667 року. Жива, грайлива, манірна, вона зачаровувала своєю поведінкою, доповнюючи свої слова насмішкуватими, колкими й дотепними жартами, що не щадили нікого. Франсуаза успадкувала горезвісну сімейну «дотепність Мортемарів». При цьому вона була прямолінійна та набожна.

Незабаром придворним стала очевидна глибока близькість відносин між Франсуазою та королем. Її апартаменти знаходилися поблизу апартаментів монарха, і проникливі придворні легко знайшли пояснення, чому обидва персонажі одночасно були у товаристві королеви. Чинна фаворитка, Луїза де Лавальєр, незабаром усвідомила, що її місце у серці короля Людовіка тепер належить інший. Але королева Марія Терезія не допускала такої думки щодо себе. Мадам Монтеспан змогла переконати королеву у своїй чесноті.

У 1670 році становище Франсуази було розкрито публічно, оскільки під час подорожі двору до Фландрії вона перебувала в кареті короля та королеви. Згідно з протоколом, коли вона піднімалася в карету, її дверцята оточували чотири гвардійці.

У свою чергу, Луїза де Лавальєр не хотіла поступатися своїм місцем. Кохаючи короля, колишня фаворитка стійко переносила всі тягарі, що настали: холодне ставлення свого коханого, глузування своєї сильної суперниці, байдужість придворних. Лише 1674 року Луїза де Лавальєр покинула королівський двір. Мадам Монтеспан, народивши вже п'яту позашлюбну дитину, була удостоєна титулу офіційної фаворитки короля Франції Людовіка XIV.

Наступного, 1675 року, помер батько офіційної фаворитки, проникливий і майстерний придворний, герцог де Мортемар.

Роки слави Франсуази супроводжувалися кризами, оскільки маркіза була примхливою, владною, марнотратною, мала пристрасні амбіції та гарячу заздрість. Вона влаштовувала скандали навіть королю. Побоюючись прагнень короля Людовіка до нових почуттів, мадам Монтеспан на якийсь час змогла скасувати існування інституту фрейлін королеви, оскільки в нових юних персонажах, що вступають на службу, вона бачила своїх суперниць, а також, щоб зберегти в таємниці появу на світ її дітей від Людовіка XIV.

Розкішне правління

Вплив фаворитки на короля невдовзі переріс у її вплив абсолютно на всі справи королівства. Вона мала безліч способів впливати на короля і її прихильності шукали численні міністри та придворні. Вони прагнули отримати її порад і зважали на її думку. Людовік XIV, який вважав Франсуазу легковажною і забудькуватою, представляв її своїм міністрам як дитину. Присутня на засіданнях Королівської ради, ця «дитина» дізналася багато державних таємниць.

Мадам де Монтеспан з таким же захопленням цікавилася розкішними надмірностями, які в період її милості, поширилися дуже широко, вона пом'якшила суспільні звичаї (і, можливо, зіпсувала їх), надала додаткового імпульсу розвитку торгівлі та виробництва, а також заохочувала таланти майстрів красних мистецтв. Можна припустити, що саме вона сприяла розвиткові в Людовіка XIV смаку до великих звершень і розкішної пишноти. Король погодився побудувати під Версалем чудовий палац Кланьї, де маркіза створила навколо своєї особи блискучий двір, серед якого переважала дотепність. Мадам де Монтеспан надавала протекцію французьким поетам та драматургам Жану де Лафонтену, Мольєру та Філіппу Кіно.

Епоха мадам де Монтеспан вважається найблискучішим і найславетнішим періодом у роки правління короля-сонця.

При цьому маркіза постаралася покращити становище своїх родичів. Так, король призначив її батька губернатором Парижа (1669), її брата герцога Вівонн — маршалом Франції (1675), а її молодша сестра Марі Мадлен одержала посаду абатиси багатого монастиря Фонтевро (1670).

Апартаменти у Версалі

Для розміщення мадам де Монтеспан, яка вже міцно панувала в серці Людовіка XIV, у 1669 році у Версалі було вирішено побудувати нове крило в північній частині будівлі, що з'єднувало старий кутовий флігель палацової каплиці з Міністерським флігелем. Приміщення апартаментів знаходилися на другому поверсі, безпосередньо біля парадних Сходів Послів, і всі 5 вікон апартаментів виходили прямо на Королівську площу палацу. Декорування апартаментів було завершено в 1671 році, і з самого початку в них було влаштовано розкішну галерею з мармуровими бюстами та колонами. Згодом ці приміщення неодноразово будуть повністю перебудовані і тому достовірні дані про внутрішнє оформлення апартаментів, візерунки золочення стінних панелей, розміщення меблів у наш час відсутні .

У 1685 році через те, що вплив маркізи де Монтеспан поступово втрачався через приписувану їй участь у « Справі про отруту», король приєднав займані нею приміщення до своїх Малих апартаментів, а саму фаворитку переселив до Банного кабінету на другому поверсі . На місці її шикарної галереї Міньяр за завданням Людовіка XIV облаштував галерею, призначену для розміщення полотна Мони Лізи .

В даний час у Версалі на місці апартаментів мадам де Монтеспан на другому поверсі палацу розташовані Кабінет золотого сервізу, Бібліотека Людовіка XVI та Порцелянова їдальня.

Позашлюбні діти Фактично в короля Людовика XIV і мадам де Монтеспан було семероИсторический справочник «Le petit Mourre». дітей, з яких 6 згодом узаконили (без згадки імені матері), а зрілого віку досягло четверо з них.

Народження першої дитини тримали в секреті, і в наш час немає єдиної думки навіть про стать цієї дитини. Імовірно, дитина народилася (народився) 1669 року і вже 1672 року помер. Другого із семи дітей мадам Монтеспан принесла королю у березні 1670 року. То справді був хлопчик, Луї-Огюст (1670—1736), та її виховання доручили приятельці мадам де Монтеспан, вдові поета Поля Скаррона (згодом стала відомою під ім'ям мадам Ментенон). Для розміщення новонародженого та мадам Скаррон король купив невеликий будинок у селі ВожирарВ то время деревня Вожирар находилась в предместьях Парижа, а сейчас на её месте расположена станция парижского метро Вожирар).. Згодом, маркізі набридла така важка делікатність, і вона припинила приховувати від громадськості своїх дітей.