дівчина ()
zobacz zasady wymowy ukraińskiej
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) dziewczyna, panna (1.2) dziewczyna (dla chłopaka)
(1.1-2) ді́вчин|а; дівчин|и; deklinacja I, wzór 1
(1.1) Сергій каже, що запросив чарівну дівчину на каву. → Sergiusz mówi, że zaprosił uroczą dziewczynę na kawę.
(1.1) гарна дівчина (1.2) мати дівчину
(1.1) дівка, діва, дівиця (1.2) кохана, наречена
діва , діваха , дівуля , дівка , дівонька , дівочка , дівчище , дівчинонька , дівчатко , дівчаточко , дівчатонько , дівчисько , дівиця , дівчинка , дівчур , дівчачур , дівич , дівочість , дівоцтво , дівизна , дівування , дівуваннячко дівча дівочити , дівочитися , дівувати дівочий, дівчачий, дівоцький