Хвороби легень, пов’язані з курінням — різні захворювання та ушкодження легень, для яких куріння тютюну є етіологічним фактором ризику. Тютюновий дим містить понад 7000 хімічних речовин, щонайменше 250 із яких відомі як токсичні або канцерогенні.

Куріння може спричиняти рак легень і хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), а також пов’язане з деякими інтерстиціальними захворюваннями легень: гострою еозинофільною пневмонією, десквамативною інтерстиціальною пневмонією, респіраторним бронхіолітом, асоційованим з інтерстиціальним захворюванням легень, і легеневим гістіоцитозом із клітин Лангерганса. Найчастішими причинами смерті, пов’язаними з курінням, є рак легень і ХОЗЛ.

У всіх курців відбуваються пов’язані із запаленням зміни дихальних шляхів, зокрема гістологічна картина респіраторного бронхіоліту. Водночас лише в частини курців ці зміни призводять до клінічних захворювань. На ризик впливають генетичні та зовнішні фактори, алергії й інфекції. Куріння ушкоджує дихальні шляхи, альвеоли та слизову оболонку, що може ускладнювати надходження повітря до легень. Імовірність раку легень у курців приблизно у 22 рази вища, ніж у некурців, а ХОЗЛ виникає у них у 3–4 рази частіше.

Загальні відомості Усі форми тютюну шкодять здоров’ю, а найпоширеніший спосіб його вживання — куріння. Нікотинова залежність створює сильну потребу курити, через яку людині важко оцінювати ризики та припинити вживання тютюну.

З кінця 1950-х до 1970-х років виробники й дослідники намагалися зробити сигарети «безпечнішими», зменшуючи кількість смол без зниження рівня нікотину. Проте вилучити шкідливі речовини, що утворюються під час горіння органічних матеріалів, неможливо. Сигарети з меншим умістом смол не є безпечними: курці можуть компенсувати меншу дозу глибшими затяжками або більшою кількістю сигарет.

Запальні процеси Дим спочатку потрапляє до рота, потім проходить верхні й нижні дихальні шляхи та досягає альвеол. Розчинніші гази адсорбуються в дихальних шляхах, а частинки осідають на бронхах і альвеолах. У легені потрапляють значні дози канцерогенів і токсинів. Частинки діаметром менш як 2,5 мкм можуть досягати легень; мукоциліарний апарат і альвеолярні макрофаги не здатні повністю їх видалити.

Сигаретний дим є сильним індуктором запалення. Він активує макрофаги, які залучають нейтрофіли, моноцити, еозинофіли та лімфоцити. Збільшується кількість клітин Лангерганса — різновиду дендритних клітин, що посилюють запалення та порушують функцію дихальних шляхів. Наслідками можуть бути емфізема легень, фіброз стінок бронхів та альвеол і обструктивний бронхіоліт.

Компонент диму Дія Акролеїн токсичний для війок епітелію, послаблює захист легень Формальдегід токсичний для війок епітелію та подразнює дихальні шляхи Оксиди азоту окисники Кадмій спричиняє окисне ушкодження та сприяє емфіземі Ціаністий водень порушує окисний метаболізм клітин

Респіраторний бронхіоліт Наявність пігментованих макрофагів у респіраторних бронхіолах — надійна ознака куріння, зокрема в минулому. Макрофаги можуть залишатися в дихальних шляхах десятиліттями після відмови від куріння. У більшості людей респіраторний бронхіоліт перебігає безсимптомно, тому його іноді розглядають не як окрему хворобу, а як тканинну реакцію на тютюновий дим. В окремих випадках він супроводжується кашлем і задишкою.

Обструктивні захворювання легень Хронічне обструктивне захворювання легень Однією з провідних причин смерті, пов’язаних із курінням, є ХОЗЛ — прогресивне й незворотне обмеження вентиляції легень. Лікування може сповільнювати прогресування, але не усуває захворювання. Куріння спричиняє близько 80% випадків ХОЗЛ, а пасивне куріння також є фактором ризику.

Основні симптоми ХОЗЛ — задишка, відчуття нестачі повітря, надмірне виділення мокротиння та хронічний кашель. Спочатку людині важко виконувати фізичні навантаження, а згодом — навіть підніматися сходами та виконувати звичні побутові дії. ХОЗЛ є збірним терміном для хронічних захворювань, що обмежують потік повітря, зокрема хронічного бронхіту та емфіземи.

Хронічний бронхіт Хронічний бронхіт — запалення великих дихальних шляхів. Клінічно його визначають як кашель із мокротинням щонайменше три місяці на рік протягом двох послідовних років. Тривале куріння призводить до ненормальної активації імунної системи, збільшення виділення мокротиння келихоподібними клітинами, потовщення бронхіальних стінок і фіброзу.

Емфізема легень Із курінням найчастіше пов’язана центролобулярна емфізема. Для неї характерне ненормальне розширення дихальних шляхів дистальніше від кінцевих бронхіол; переважно уражаються верхні частини легень. Емфізема розвивається через руйнування та розширення бронхіол із подальшим злиттям осередків ушкодження.

Інтерстиціальні захворювання легень Інтерстиціальні захворювання легень характеризуються хронічним запаленням, підвищенням рівня прозапальних цитокінів і розвитком фіброзу. Окрім куріння, їх можуть спричиняти шкідливі виробничі фактори, лікарські препарати та системні захворювання сполучної тканини.

Ідіопатичні інтерстиціальні пневмонії Доведено зв’язок із курінням десквамативної інтерстиціальної пневмонії та респіраторного бронхіоліту, асоційованого з інтерстиціальним захворюванням легень. Попри це, їх тривалий час відносили до ідіопатичних інтерстиціальних пневмоній, хоча термін «ідіопатичний» означає невідому причину. У сучасних класифікаціях ці хвороби також розглядають серед захворювань легень, пов’язаних із курінням.

Респіраторний бронхіоліт, асоційований з інтерстиціальним захворюванням легень Це захворювання відрізняється від респіраторного бронхіоліту, що виникає у всіх курців, наявністю симптомів і відхиленнями у функціональних тестах легень. Воно рідкісне й переважно трапляється у людей із тривалим стажем куріння. Характерною ознакою є накопичення пігментованих жовто-коричневих макрофагів («макрофагів курця») навколо бронхіол.

Десквамативна інтерстиціальна пневмонія Близько 60–90% пацієнтів із десквамативною інтерстиціальною пневмонією є курцями. Хвороба проявляється кашлем, задишкою та зниженням функції легень. Запалення, спричинене макрофагами, уражає альвеоли. У некурців описано випадки, пов’язані з лікарськими препаратами та пневмоконіозом.

Легеневий гістіоцитоз із клітин Лангерганса Це рідкісне захворювання легень: близько 90% пацієнтів є курцями, а хворіють приблизно 3–4% курців. Найчастіше воно виникає у віці 30–50 років і проявляється задишкою та кашлем, хоча близько чверті пацієнтів на момент виявлення не мають симптомів. На ранній стадії зміни в легенях можуть регресувати після відмови від куріння.

Гостра еозинофільна пневмонія Гостра еозинофільна пневмонія частіше трапляється у чоловіків віком 20–40 років; близько двох третин пацієнтів є курцями. Вона може виникнути після зміни звичок куріння — початку куріння, відновлення після перерви або збільшення кількості сигарет. Симптоми неспецифічні: гарячка, кашель, задишка, плевральний біль, нездужання, біль у м’язах і нічна пітливість. Хвороба може спричинити гостру дихальну недостатність і потребу в механічній вентиляції легень. Діагноз підтверджують, зокрема, еозинофілією у матеріалі бронхоальвеолярного лаважу після виключення інфекції та інших причин. Зазвичай вона добре відповідає на лікування глюкокортикоїдами.

Рак легень Поряд із ХОЗЛ рак легень є одним із найпоширеніших захворювань, пов’язаних із курінням. Він полягає в неконтрольованому розростанні клітин, що може початися в будь-якій частині дихальних шляхів. Основна причина — активне й пасивне куріння.

Можливі симптоми раку легень: кашель, біль у грудях, задишка, свистяче дихання, повторні легеневі інфекції, кров’янисте або іржаве мокротиння, хриплість, набряк шиї чи обличчя, біль і слабкість у плечах та руках, безпричинна гарячка. Симптоми не є специфічними, тому діагноз встановлюють медичними обстеженнями.

Канцерогени тютюнового диму, зокрема поліциклічні ароматичні вуглеводні, N-нітрозаміни, ароматичні аміни, 1,3-бутадієн, бензол, альдегіди та оксид етилену, можуть ушкоджувати ДНК. ДНК-аддукти, хромосомні ушкодження, деактивація генів-супресорів пухлин і активація онкогенів сприяють мутаціям та підвищенню ризику раку.

Див. також Вплив тютюну на здоров’я Тютюнопаління Хронічне обструктивне захворювання легень Рак легень Інтерстиціальне захворювання легень

Примітки